Биков Валерій Юхимович

Розглянемо наукову школу відомого вченого, організатора освітньої справи, ініціатора інноваційних педагогічних проектів, доктора технічних наук, професора, дійсного члена НАПН України Валерія Юхимовича Бикова. Результати наукової праці, творчий доробок і ефективність педагогічної діяльності Бикова В.Ю. дають право стверджувати, що на сучасному етапі він сформував унікальну наукову школу дослідників ІКТ в освіті і науці [323].

Джерельна база дослідження включає: публікації про особистість та науковий шлях Бикова В.Ю. [180, 181, 246, 323, 584, 599], проте ці відомості потребують оновлення. Щодо діяльності ІІТЗН НАПН України, дані представлені у публікаціях [238, 525, 603, 160, 587].

Биков В.Ю. – доктор технічних наук, професор, академік АН вищої школи України, академік Академії інженерних наук України, академік НАПН України, директор ІІТЗН НАПН України, відомий в Україні та за кордоном учений, педагог і організатор вітчизняної науки й освіти. Все життя Биков В.Ю. – це складний шлях формування науковця, педагога, менеджера освіти, наставника молоді, шлях, який вимагав практичної громадянської відповідальності та дослідницької рефлексії, зростаючі потреби суспільства у відповідь на виклики часу щодо розвитку нової техніки і засобів навчання, науково-технічного прогресу і проникнення його у всі сфери життя і головне використання новітніх технологій у освітній сфері для забезпечення комп’ютеризації і подальшої інформатизації освіти України. Вчений не тільки сам був завжди на передових позиціях, а й створив коло однодумців, виховав учнів, набув послідовників [323].

У публікації [323] одним з авторів якої є дисертан детально досліджено і розглянуто біографічні відомості про життя і становленння Биков В.Ю., як вченого, управлінця, а тому далі опишемо лише кілька відомостей, що є важливим для нашого дослідження.

У 1971 р. Бикова В.Ю. призначають Головним конструктором приладів інфразвукового діапазону частот. В той самий час, він навчається в аспірантурі Київського політехнічного інституту (без відриву від виробництва) та розробляє цифрові та аналогові засоби вимірювання комплексних коефіцієнтів передавання. Під його керівництвом створюють фазочутливий вольтметр, який удостоїли премії Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки і зв’язку ім. О. С. Попова, фактично, перший межах СРСР прилад на інтегральних мікросхемах та медалі ВДНГ СРСР. За ним були інші розробки, які отримали авторські свідоцтва і відповідно за результатами цих робіт у 1974 р. Биков В.Ю. захищає дисертаційну роботу «Дослідження і розробка вимірювачів комплексних коефіцієнтів передавання в області низьких і інфранизьких частот» в Київському політехнічному інституті і йому присуджують науковий ступінь кандидата технічних наук [181].

Науково-педагогічною діяльністю Биков В.Ю.розпочав зайнятися з 1975 р. у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького, у 1979 р. йому присвоюють учене звання доцента кафедри вищої математики, викладав кілька курсів: обчислювальну математику; системне програмування; програмування алгоритмічними мовами; основ автоматизації виробничих процесів. Також, він очолював наукову лабораторію автоматизованої системи управління освітою. У 1976 р. було створено Головний обчислювальний центр Міністерства народної освіти України і Бикова В.Ю. призначають директором, який він очолюван 16 років. Перебуваючи на посаді головного конструктора автоматизованої системи управління народною освітою України і заступника головного конструктора автоматизованої системи управління народною освітою СРСР, очолив роботи з інформатизації та комплексної автоматизації управління народною освітою. Він і його прихильники та учні розробили і ввели в промислову експлуатацію першу і другу черги автоматизованої системи управління Міносвіти України [181, 323].

У Бикова В.Ю. почали з’являтися наукові праці, галузеві стандарти, науково-методичні матеріали щодо питань удосконалення, інформатизації та автоматизації управління освітою на всіх рівнях, комп’ютеризації та інформатизації загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів. Створені численні комп’ютерні навчальні програмні комплекси були активно впроваджені в навчальні заклади загальної середньої, професійно-технічної, вищої педагогічної і післядипломної освіти. Він бере участь у заходах ЮНЕСКО з питань створення міжнародної інформаційної системи освіти [323].

У 1989 р. Биков В.Ю. захистив дисертацію «Наукові основи, методи і системи автоматизованого управління освітою на рівні союзної республіки (на прикладі системи народної освіти Української РСР)» в Інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова АН України і отримав науковий ступінь доктора технічних наук [323]. Також, у 1989 р. з метою інтенсифікації робіт у напрямі інформатизації освіти утворюють науково-виробничу корпорацію «КОМКОРД», і генеральним директором обирають Биков В.Ю., яку він очолює наступні 2 роки [181, с.11].

Биков В.Ю. очолював в Україні проект «Пілотні школи», що здійснявся спільно з фірмою ІВМ (США). В межах цього проекту в Україні було створено мережу з 150 загальноосвітніх, професійно-технічних і педагогічних ЗВО, закладів системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, в які було надано найсучасніші засоби комп’ютерної техніки, комп’ютерні навчальні програмні засоби, навчально-методичні матеріали; розроблено систему з підготовки за новітніми навчальними програмами вчителів інформатики шкіл і професійно-технічних навчальних закладів України. Понад 10000 вчителів України пройшли таку підготовку і ще більше учнів навчались за цим проектом, позитивні наслідки проекту відчуваються і дотепер [323].

Інститут системних досліджень освіти України було створено на початку 90-х рр. ХХ ст. і Биков В.Ю. призначено директором. Під його керівництвом розробляються науково-методичні засади системного реформування освіти на етапі становлення незалежності України та низка пропозицій для інноваційних проектів з інформатизації освіти. Він бере активну участь у підготовці вагомого державного документу про освіту, а саме Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»). Його доповіді «Ринок праці в Україні» і «Соціальне партнерство» було використано при розробці першої в незалежній Україні «Концепції розвитку професійно-технічної освіти». Він брав активну участь у розробленні державної «Комплексної програми забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами з природничо-математичних і технологічних дисциплін» (2004 р.) та державної «Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004–2006 рр.». [323]. Також, під науковим керівництвом Биков В.Ю. розроблено: «Концепцію інформатизації освіти», навчальні посібники «Операційні системи та мережі шкільних комп’ютерних комплексів», «Основи проектування та реалізації інтерфейсу користувача для діалогових систем», «Системи управління інформаційними базами даних в освіті», які заклали організаційний й науково-методичний фундамент інформатизації освіти в Україні [181, с.11].

У 1993 р. Биков В.Ю. присвоєно вчене звання професора кафедри інформаційних технологій, і того ж року його обрано почесним професором Києво-Могилянської академії. У 1994 р. він очолив кафедру інформаційних і комунікаційних технологій в Українському інституті керівних кадрів освіти, де здобули освіту багато педагогів й керівників освіти України та підготовлено низку науково-методичних матеріалів з питань викладання інформатики в післядипломній педагогічній освіті [323]. З 1997-1999 рр. Биков В.Ю. працював на державній службі директором Інформаційно-обчислювального центру Української Академії державного управління при Президентові України, і керує роботами з комплексної інформатизації навчальної, наукової та управлінської діяльності Академії. За підтримки Світового банку в Академії створюють Центр дистанційної освіти. Биков В.Ю розробив головні напрями наукових досліджень щодо проблем дистанційного навчання в професійній освіті, розробив і читав курс з основ побудови і проектування методичних систем електронного навчання для керівних кадрів вищої школи України та викладачів, і здійснив науково-методичну розробку й забезпечив наукове керівництво діяльністю проектних команд із створення низки сучасних е-дистанційних методичних комплексів з навчальних курсів магістерської програми підготовки державних службовців [323].

У 1999 р. Биков В.Ю. обирають членом-кореспондентом НАПН України і призначають директором щойно створеного науково-дослідного ІІТЗН НАПН України (стара назва Інститут засобів навчання АПН України). Розпочато було комплексний ремонт виділеного старого будинку в місті Києві по вул. М.Берлинського, 9 і формування необхідного науково-дослідницького середовища, його оснащення сучасними програмно-технічними засобами. Необхідно було підібрати і підготувати наукові кадри, яких за профілем діяльності Інституту, в Україні було замало. Кадровий потенціал Інституту, його науково-дослідницьке середовище та матеріально-технічна база і зараз продовжують активно розвиватися [238, 323].

У публікаціях [180, 181] зазначено, що під керівництвом і за безпосередньою участю Биков В.Ю. було зроблено низку наукових досліджень щодо проблем створення і впровадження в практику освіти й наукову діяльність засобів навчання нового покоління та інформаційно-комунікаційних технологій. Він брав участь у розробці Концепції і державної «Програми інформатизації ЗНЗ, комп’ютеризації сільської школи». Під науковим керівництвом Валерія Бикова здійснювався проект «Пілотні школи», в межах якого проводилися педагогічні експерименти із створення і впровадження в освітню практику новітніх комп’ютерно орієнтованих педагогічних технологій. Для нормативно-організаційного й експериментального забезпечення виконання цього проекту, також, розроблені положення: «Про Пілотний загальноосвітній навчальний заклад експериментальної комп’ютерної мережі загальноосвітніх навчальних закладів України», «Про організацію науково-методичного експерименту «Пілотні школи», «Про Регіональний центр інформаційних і комунікаційних технологій», «Методика науково-методичного експерименту «Пілотні школи». Ці нормативні документи є загальногалузевими, затверджені відповідними наказами МОН України і впроваджені в освітню практику. Також, вчений брав участь у розробці структури курсу «Інформатика» загальноосвітньої програми, державного стандарту освіти з цього навчального предмета, у створенні навчальних посібників «Курс інформатики (Ч. 1 та Ч. 2), «Відкриття геометрії через комп’ютерні експерименти в пакеті DG», що були видані у 2002 р. За його участю розроблено і затверджено МОН України у 2004 р. «Програми для загальноосвітніх навчальних закладів універсального та фізико-математичного профілів. Інформатика, 8-11 класи», підготовлено до друку навчальний посібник «Базовий курс інформатики» для ЗНЗ і ПТУ [323].

Биков В.Ю. брав участь у багатьох національних і міжнародних інноваційних проектах з розвитку промисловості й освіти в Україні, як фахівець найвищого міжнародного рівня професійної сертифікації в галузі управління проектами. І за проектом з Європейським фондом освіти очолював роботи по створенню Національної обсерваторії України. Під його науковим керівництвом, за спільним проектом Центральноєвропейського університету та Міжнародного фонду «Відродження» була організована автоматизована інформаційно-бібліотечна система в Національній академії державного управління при Президентові України [181].

Багато років Биков В.Ю. здійснює наукове керівництво магістрами, аспірантами, здобувачами, консультує докторантів та співробітників, виступає офіційним опонентом з докторських і кандидатських дисертацій, він входив до складу різних спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій (технічні та педагогічні науки), прорецензував низку наукових праць і часто очолює державні екзаменаційні комісії в університетах України [323]. У додатку Е (таблиці Е.1) представлено узагальнений список дисертаційних робіт виконаних під науковим керівництвом і консультуванням Бикова В.Ю.

Бібліометричні методи допомагають визначити частоту цитування праць керівника його учнями і послідовниками. На рис. 2.18 представлено персональний профіль Бикова В.Ю. у Google Академії з індексами цитуваннь публікацій станом на листопад 2020 р.: загальна статистика цитування – 6496, h-індекс – 28, i10-індекс – 83.

Рис. 2.18. Персональний профіль Бикова В.Ю. у Google Академії з індексами цитуваннь публікацій станом на листопад 2020 р

 

Також, Биков В.Ю. є організатором і учасником багатьох наукових масових заходів, як в Україні так і за кодоном, виступає на радіо й телебаченні. Для апробації і впровадження результатів досліджень наукової школи постійно організовуються і проводяться масові заходи різних рівнів (конференції, семінари, круглі столи та ін.). Вчений входить до складу багатьох редакційних колегій фахових видань, зокрема: електронного наукового видання «Інформаційні технології і засоби навчання», головним редактором якого є Биков В.Ю., (сайт: http://journal.iitta.gov.ua) яке має 6 випусків на рік; науково-методичного журналу «Комп’ютер у школі та сім’ї» (сайт: http://www.csf.vashpartner.com); збірника наукових праць «Інформаційні технології в освіті» (сайт: http://ite.ksu.ks.ua) та ін. [323].

Напрями роботи наукової школи Бикова В.Ю.

У публікації [323] зазначено, що важливість та актуальність проведених в ІІТЗН НАПН України досліджень ініціаторм яких є Биков В.Ю.,  зумовлена, насамперед, необхідністю реалізації сучасної освітньої парадигми, яка полягає у забезпеченні рівного доступу до якісної освіти для всіх тих, хто повинен навчатися, хто має бажання, потребу навчатися впродовж життя і хто має для цього можливості. Практична спрямованість теоретичних результати отриманих в ході виконання науково-дослідних робіт, віддзеркалює сучасну освітню парадигму, розвиває принципи відкритої освіти, підкреслює її головну системоутворювальну роль. Реалізація принципів відкритої освіти є магістральним шляхом формування глобальних освітніх систем, перспективним шляхом розвитку національної системи освіти.

Напрями наукової школи Биков В.Ю. спрямовані на дослідження теоретичних та методичних засад розроблення і використання інформаційно-комунікаційних технологій у відкритій освіті: хмарних технологій, мультимедійних, телекомунікаційних технологій, технологій віртуального і розподіленого навчання, технологій дистанційного навчання, електронних освітніх ресурсів; теоретико-методичних засад створення і розвитку комп’ютерно орієнтованого навчального середовища, електронного науково-освітнього інформаційного простору для комп’ютерної підтримки освіти, навчання та тренування в умовах розвитку інформаційного суспільства і переходу до суспільства знань; психолого-педагогічних та організаційно-педагогічних засад автоматизації процесів управління в освіті: автоматизованих систем організації і планування навчально-виховного процесу, електронного документообігу, управління навчальним закладом і системою освіти. Також, серед теоретико-методологічних проблем особлива увага приділяється питанням створення індустрії сучасних засобів навчання, вирішенню комплексу наукових проблем, пов’язаних з розвитком традиційних, комп’ютерно орієнтованих та інформаційних засобів, визначення їх навчально-виховних властивостей, методик комплексного використання ІКТ у навчальному процесі [323].

У дослідженні [253] наголошено, що бажано розрізняти учнів, співробітників, аспірантів, прихильників та послідовників лідера школи. Існує постійне ядро школи, і є вчені, які приєднувалися чи відходили від наукової школи. Тому всіх причетних до діяльності лідера школи і науково-дослідної установи (ІІТЗН НАПН України) варто розглядати індивідуально за певними критеріями, відповідно до яких можна говорити: «належав до школи», «підтримував постійний зв’язок», «співробітничав», «мав окремі контакти», «був аспірантом» та ін.

Вважаємо, що важливим є встановлення взаємозв’язків наукової школи Биков В.Ю. з іншими. Міждисциплінарний характер наукового напряму «ІКТ в освіті» зумовив активну взаємодію наукової школи академіка Бикова В.Ю. з іншими науковими школами, зокрема з науковою школою академіка Жалдака М.І., з науковою школою академіка Зязюна І.А., з науковою школою академіка Беха І.Д., з науковою школою академіка Ничкало Н.Г., з науковою школою академіка Олійника В.В. та ін. Наявність взаємодії, взаємовпливів і взаємообмінів на різних рівнях наукового пізнання створили передумови для підготовки вчених-фахівців з інтеграції різних підходів, методологій, засобів наукового пошуку, предметом якого стали реалії глобального і локального освітнього простору [323].

Наукова школа академіка Бикова В.Ю. є джерелом для створення і розвитку нових наукових шкіл, які почали функцінувати в ІІТЗН НАПН України, зокрема під керівництвом докторів наук: Спіріна О. М., Лещенко М. П., Шишкіної М.П., Литвинової С.Г., Бурова О.Ю. та ін.

В сучасних умовах наукова школа, щоб зберегти свій прогресивний характер, має бути озброєна передовою методологією, мати професійну мобільність та виявляти інтерес до досліджень в інших наукових напрямах. Отже, створення та функціонування наукової школи академіка Бикова В.Ю. характеризується інтенсивною взаємодією з іншими науковими школами, створенням умов для розвитку нових наукових об’єднань, є важливою, а її робота спрямована на підвищення ефективності освітньої та наукової діяльності, інтеграції України у європейський та світовий освітньо-науковий простір [323].

Бикова В.Ю. можна охарактеризувати, як цілеспрямованого лідера у будь-якій справі, який має широкі інтереси, розуміє і поважає людей, безупинно генерує нові ідеї і, як правило, доводить їх до практичної реалізації. Він завжди підтримує новітні технічні розробки і намагається їх впровадити в освіту. Допомагає молоді у наукових пошуках, підказує, спрямовує, консультує, підтримує, вірить та інтуїтивно передчуває успіх молодих науковців, ще в той моменти коли вони ще самі не впевнені у своїх розробках і дослідженнях. В цьому автор дисертації переконалася особисто працюючи разом з Бикова В.Ю. і під його керівництвом понад 11 років.